Загальновизнано, що на території сучасної України в давнину мешкали індоарійські племена, отже звучав і санскрит - мова священнодійств і жерців, мова літератури, науки й культури. Санскритом написано "Рігведу", "Махабгарату" і "Рамаяну", де боги, царі, мудреці та могутні воїни мають імена, що нині побутують в українців як прізвища, а також діють племена, відомі античним авторам на теренах України. На конкретних прикладах, із залученням широкого фактографічного та культурологічного матеріалів показано, як санскрит дозволяє по-новому поглянути на давні та сьогочасні реалії, на багатовікову вітчизняну історію, культуру та мову. Розглянуто деякі питання етнонімії, теонімії, топонімії, антропонімії та епіки.

Проаналізовано культурні взаємини між Україною та сходом. Охарактеризовано історико-культурні особливості кожної зі східних культурних зон. Висвітлено проблеми розвитку співпраці між Україною та Індією, Близьким Сходом, Китаєм, Японією. Розглянуто Схід як осередок культури, обговорено генетично-культурні взаємозумовлювані та взаємоперехідні процеси.

На підставі добіблійних Священних Писань висвітлено предметну основу, ключові джерела гармонійної динамічності синкретизму дохристиянських культур Європи та Індії, суттєво пов'язаного з перенаселенням цих територій арійцями (арійськими племенами) у середині ІІ тис. до н.е. Обгрунтовано азово-чорноморську лінію розвитку степового енеоліту, що поклав початок формуванню етногенетичної спільноти даних племен.

На основе добиблейских Священных Писаний освещены предметная кореневость, ключевые источники гармоничной динамичности синкретизма дохристианских культур Европы и Индии, связанных с перенаселением этих территорий арийцами (арийскими племенами) в середине ІІ тыс. до н.э. Обоснована азовско-черноморская линия развития степного энеолита, положившего начало формирования этногенетической общности данных племен.

Розглянуто питання етнонімії, боспорської та козацької індоарики, топонімії. Висвітлено українсько-ірансько-індійські етнічні, мовні, історичні, міфологічні, фольклорні та культурні зв'язки, давні та сучасні українські реалії, проаналізовано роль індоарійських термінів для вітчизняної історії.

Рассмотрены вопросы этнонимии, боспорской и казаческой индоарики, топонимии. Освещены украинско-иранско-индийские этнические, речевые, исторические, мифологические, фольклорные и культурные связи, древние и современные украинские реалии, проанализирована роль индоарийских терминов для отечественной истории.

Висвітлено проблеми побудови світової держави в епоху О.Македонського, розкрито витоки та передумови його завойовницької політики. Проаналізовано основні класи фальсифікації історії та культури Праукраїни. Наведено результати досліджень цивілізації індіанців Америки, витоків та сутності трипільської культури, зародження України та Русі.

Освещены проблемы построения мирового государства в эпоху А.Македонского, раскрыты истоки и предпосылки его завоевательской политики. Проанализированы основные классы фальсификации истории и культуры Праукраины. Приведены результаты исследований цивилизаций индиан Америки, истоков и сущности трипольской культуры, зарождения Украины и Руси.

Розглянуто етимологію та наведено тлумачення давніх українських назв, імен і прізвищ (1 000 одиниць). У науковому дослідженні вперше використано індоіранський мовний, епічний та історичний матеріал. Наведено біографічні відомості про Наливайка С.І. (укладача довідника).

Рассмотрена этимология и даны толкования давних украинских названий, имен и фамилий (1 000 единиц). В научном исследовании впервые использован индоиранский языковой, эпический и исторический материал. Даны биографические сведения о С.И. Наливайко (составителе справочника).

Вперше в історичній та українознавчій науці здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження "хозарської проблеми" у передісторії й історії Русі, істотно розширено її тематичну структуру, здійснено аналіз методологічних підходів до її розв'язання. На підставі залучення усього комплексу історичних джерел простежено витоки русько-хозарських взаємин, виокремлено кілька рівнів хозарської "присутності" в історії Русі. Визначено місце "хозарської археології" у структурі русько-хозарських і слов'яно-хозарських взаємин. Досліджено "руський слід" в історії Північного Кавказу та Прикаспію. З'ясовано, що традиційне уявлення про роль і місце хозарів у вітчизняній історії потребує суттєвих коректив, а історія хозарів тісно переплетена з подіями, що з ними зазвичай пов'язують постання та початкові етапи історії Руської держави.

Висвітлено питання участі України та її регіонів у глобалізаційних процесах соціально-економічного розвитку, аспекти її інвестиційної й інноваційної політики та практики, фінансово-кредитних відносин та інформаційних систем, підготовки необхідних фахівців. Визначено перспективи України як транзитної держави у нафтовій інфраструктурі, відомості про її дипресивні регіони та механізми стимулювання їх розвитку. Розглянуто тенденції розвитку міжнародного ринку машинобудування, особливості експорту вітчизняної харчової промисловості. Розкрито сучасні механізми регулювання міжнародної міграції, інтеграційні процеси в Європі й участь в них України. Показано пріоритетні напрями та методи державного регулювання в рамках вітчизняної інноваційної політики, особливості оподаткування малих підприємств. Розглянуто актуальні аспекти управління активами комерційного банку. Проаналізовано сучасний стан ринку кредитування фізичних осіб, а також стан законодавчого регулювання соціальної роботи з потерпілими від торгівлі людьми в Україні та США. З'ясовано особливості розвитку експортного потенціалу вітчизняної промисловості. Розкрито стратегію розвитку державної митної служби України за умов глобалізації. Проаналізовано проблеми вступу України в ЄС. Визначено сучасний стан і проблеми інформатизації економічного розвитку в Україні. Розглянуто модель державного регулювання розвитку ПЕК країни та її регіонів.

На широкому мовному й міфологічному матеріалі проаналізовано давню українську легенду. Акцентовано увагу на її сюжетах, які знаходять численні паралелі в індійських ведах, епосі, міфології.

На широкому мовному, історичному та культурологічному матеріалі досліджено та по-новому витлумачено прізвище видатного українського філософа та мислителя - Григорія Сковороди. Віднайдено паралелі в індійському антропоніміконі.

Проаналізовано давню українську легенду, сюжет і реалії якої знаходять чисельні прототипи в індійських ведах, епосі, міфології. Висвітлено загальні контури українсько-індійських взаємозв'язків на різних рівнях. Виявлено, що народні перекази й легенди Житомирщини, Чернігівщини, Київщини й інших українських ареалів мають індійські паралелі. Подано сюжет української легенди та паралельно індійський коментар до неї, співвідношення українських географічних назв з індійськими.

На підставі порівняння української мови та санскриту, вед і "Велесової книги", українських веснянок і міфу "Рігведи", інших міфів та вірувань народів, що населяли Україну й Індію, підсумовано, що українці безпосередньо причетні до світоглядно-філософських, релігійних, морально-етичних, суспільно-політичних уявлень, які містять веди й шастри, що українська мова й духовна культура сягають найдавніших, ведійсько-кімерійсько-трипільських часів тощо. Висловлено ідеї щодо походження назви "Україна".

Приділено увагу науковому доробку В. Барана у періодичних виданнях Науково-дослідного інституту українознавства 2001 - 2017 рр. Розглянуто процеси етнокультурного розвитку на території України у І тис. н.е. Досліджено роль етнокультурної складової у формуванні української ідентичності старшокласників. Акцентовано на етно-генетичних витоках найдавніших індоєвропейців Європи. Розглянуто естетичні цінності як чинник гармонізації етнокультурного буття українців. Розкрито роль М. Сікорського у збереженні пам'яток української традиційної культури. Наведено бібліографічний перелік праць працівників відділу української етнології НДІУ за період 2015 - 2017 рр.

Підготовлено на виконання НДР "Етнокультурні процеси в Україні у кінці XX - на початку XXI ст.", керівником якої є к.і.н. Фігурний Ю. С. Охарактеризовано засобами українознавства визначальні етнокультурні процеси в Україні в умовах її трансформації у кінці XX - на початку XXI ст. Зроблено аналіз етнокультурних процесів, міжетнічної та міжкультурної взаємодії в УРСР 1980-х рр. перебудовчого періоду. Розглянуто разом з етнокультурними процесами в українському суспільстві період становлення і подальшого розвитку незалежної України в їх нерозривній послідовності. Матеріал сприяє осмисленню нагальних проблем українознавства та українського суспільства в етнокультурній сфері, оскільки відповідає життєво важливим духовно-культурним запитам сучасної України. Узагальнено значну частину одержаних науковцями результатів виконання дослідних завдань. Серед дослідних завдань визначено такі: розробити концепцію історичної зумовленості сучасних етнокультурних процесів в Україні; розкрити зміну підходів до наукового пізнання етнокультурних процесів, міжетнічної та міжкультурної взаємодії; охарактеризувати зміну визначального напрямку етнокультурних процесів у період демократизації і дезінтеграції СРСР, здобуття Україною суверенітету й незалежності; оцінити зв'язок між залишками радянської спадщини в етнокультурній сфері України та сучасними культурними процесами тощо.